Домашня Церква » Корисне » Поезія і гумор » МУДРІСТЬ ЧЕНЦІВ - 3

 

МУДРІСТЬ ЧЕНЦІВ - 3

Автор: Оксана Шкробут від 5-06-2013, 15:58, переглянули: 1466

* * *
Один чернець оплакував гріх хтивості, як раптом почув внутрішній голос:
- Це з тобою трапилося, тому що на галявині ти прип'яв козу, аби вона стерегла траву.

* * *
Абба Йоан говорив:
- Не те, що ми їмо, нас живить, а те, що ми перетравлюємо. Не те, що ми заробляємо, нас збагачує, а те, що ми жертвуємо. Не та віра, яку ми сповідаємо, нас освячує, а та, яку ми втілюємо в життя.

* * *
Молодого ченця, який аж надто вихваляв якогось старця, абба Макарій застеріг:
- Послухай, брате, часто ми вихваляємо інших у міру тієї пошани, яку самі очікуємо від них.

Бачачи, як мало користі принесло йому навчання у молоді роки в Олександрії, абба Гермес сказав:
- Якби я народився вдруге, то став би вчитися, як бути неосвіченим.

* * *
Бажаючи утішити молодого ченця, засмученого своїм каліцтвом, старець сказав:
- Каліцтво має велику перевагу над красою: воно постійне!

* * *
Коли аббу Памбо запитали, чому він так рішуче уникає навіть дивитися на гроші, той відповів:
- Тому що гроші можуть бачити і сліпі!

* * *
Священикові, який готувався виголосити свою першу проповідь, старець порадив:
- Запам'ятай, брате, проповідь ніколи не буде поганою, якщо вона буде коротшою, ніж очікували присутні...

* * *
Якось один ігумен виголосив доволі довгу проповідь про створення світу, яку завершив словами: "Кожен паросток трави - це проповідь для того, хто вміє розуміти". Через кілька днів старець, проходячи біля хатинки ігумена, побачив, як той підстригає траву, що виросла навколо його оселі.
- Як приємно, - сказав старець, - бачити тебе, отче, за вкороченням твоїх проповідей!

* * *
Один чернець сперечався зі старцем:
- Не завжди можна зрозуміти, в чому полягає твій обов'язок.
- Навпаки, дуже легко, - відповів старець. - Твій обов'язок - це те, що тобі хочеться робити найменше.

* * *
Один із братів запитав у старця:
- Що насправді означає: "Не вимовляй надаремно імені Господа Бога"?
- Це означає, що не можна займатись блюзнірством просто так, - відповів старець.

Одному ченцеві, який звинувачував себе у багатьох дрібних гріхах, блаженний Йоан сказав:
- Звичайна це справа - звинувачувати себе в маленьких недоліках, аби переконати самого себе, що не маєш великих.

* * *
Молодий чернець скаржився старцеві:
- Як важко, отче, любити ближнього!
- Справді, це так. Ми одержали повеління Господа возлюбити ближнього свого, як самого себе, а ближній робить усе, щоби ми не могли цього не виконати, - погодився старець.

* * *
- Сьогодні всі так роблять, - сказав молодий чернець старцеві стосовно якогось звичаю.
- Усі моральні хиби, коли вони в моді, вважаються чеснотами, - відповів старець.

* * *
Абба Віссаріон сказав про одного олександрійського вельможу:
- Він показує на людях все, окрім власних почуттів.

* * *
Один святий пустельник, що здійснював подвижництво в Нітрійській пустелі, на питання якогось подорожнього, чи він щасливий у чернечому житті, відповів:
- Вибач, брате, але мені не вистачає часу над цим замислитися.

* * *
- Світ настільки поганий, - скаржився один чернець старцеві, - що часом я сам собі здаюся поганим...
- Навіщо нарікати на дзеркало, якщо пика незугарна, - спростував його нарікання старець.

- Отче, яке в мене обличчя? - запитав один чернець в абби Паладія.
- Твоє, - відповів старець. - А чому ти питаєш?
- Тому що в багатьох людей мені доводилося бачите будь-які обличчя, тільки не їх власні!

* * *
- Чи повинні люди бути вдячними за те, що ми для них робимо? - запитали якось ченці аббу Макарія.
- Зовсім ні, - відповів старець. - Дайте сліпому очі, і він негайно зажадає брів.

* * *
- Чому так багато невдячних людей? - запитали в абби Сисоя.
- Тому що після обіду ніхто не цінує ложки, - відповів старець.

* * *
- Я не щирий, - звірився старцеві один чернець.
- І до якої міри? - поцікавився старець.
- До такої, що я не щирий навіть тоді, коли говорю тобі, що я не щирий.

* * *
Якийсь мирянин все допитувався в абби Макарія, чому той багато місяців дотримується мовчанки. Врешті абба, щоби відвідувач відчепився, промовив:
- У закритий рот не залітають мухи.
А коли мирянин став наполягати на поясненні, то почув у відповідь:
- Якщо ти нічого не говориш, тебе не просять повторити.
Монаха, який постійно скаржився на життєві труднощі, абба Макарій розрадив:
- Ти нещасливий? А подумай, як буде жирафі, якщо в неї занедужає горло, або стонозі, якщо в неї з'являться мозолі!

* * *
Один молодий чернець якось запитав аббу Макарія:
- Я знаю, що багато-хто говорить про тебе погано. Чому ти ніяк не реагуєш на це?
- Тому що, якби ті, хто говорить про мене погано, знали, що я про них думаю, вони б почали говорили про мене ще гірше, - відповів старець.

* * *
В абби Сисоя було безліч книг у келії і багато мудрості в серці. Якось один молодий чернець запитав його:
- Отче, чи дуже важко читати?
- Читати - це дрібниці, - відповів старець. - Важко забувати прочитане.

* * *
Ченцеві, який вирішив писати книгу, старець сказав:
- Запам'ятай, папірус стерпить усе, а читач - ні.

* * *
Один чернець сказав старцеві:
- Я чув, що абба Філомен, якому вже більше вісімдесяти років, вирішив написати спогади про своє життя. Що ти, про це думаєш?
- Я думаю, що писати спогади про себе - це найкраіций спосіб говорити правду про інших.

джерело: МУДРІСТЬ ЧЕНЦІВ - Львів: "Українські технології", 2007 р.

далі буде



Категорія: Поезія і гумор, Спадщина святих

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: