Домашня Церква » Корисне » Поезія і гумор » МУДРІСТЬ ЧЕНЦІВ - 2

 

МУДРІСТЬ ЧЕНЦІВ - 2

Автор: Оксана Шкробут від 29-05-2013, 06:00, переглянули: 1357


* * *
- Гріховна природа людини така, - говорив один старець, -
що навіть тоді, коли вона вбила іншу людину, то найбільше
страждає від того, що своїм вчинком їй небезпечно хвалитися.

* * *
Один старець повчав молодих ченців:
- Людина встановлює правила для інших, а для себе - винятки.
- Велике нещастя для людини, якщо її віра запізнюється хоча б на годину.
- Гординю потрібно вбити відразу, не поранивши її. Якщо її тільки поранити, вона відродиться й ще дужче розквітне.
- Хто боїться страждань, вже страждає навіть від самого страху!
- Той, хто тебе образив, навряд чи тобі вибачить.
- Якщо хворим і братії давати все, що вони попросять, тоді будемо мати добрих хворих і поганих братів.
- Існують хвороби, які не потрібно лікувати, тому що вони можуть оберегти нас від інших хвороб, набагато гірших.
- Всевишній дав нам двоє вух і тільки один рот для того, щоби ми говорили вдвічі менше, ніж слухали.
- У житті відбувається так: коли стаєте достатньо дорослим, щоби дотягтися до горщика з медом, який стоїть на столі, тоді вже меду не хочеться.
- Завжди помиляється той, хто прагне ніколи не робити жодних помилок.
- Той, хто думає, що маючи гроші, можна отримати все, зробить усе, щоб їх мати.
- Обманювати самого себе і цього не зауважувати настільки легко, наскільки важко інших обманювати так, щоби вони цього не помітили.
- Говорити: "Я не скаржуся" - це прихований спосіб скаржитися.
- Ущипни самого себе, і тоді дізнаєшся, що відчувають інші.
- Якщо ви постійно сумні, то це означає, що увесь час ви думаєте тільки самі про себе.
- Найгірший момент для безбожника настає тоді, коли він почуває себе сповненим вдячності, але не знає, кому дякувати.
- Хто має бажання працювати, той знаходить засоби, а хто не має бажання - шукає виправдання.
- Чеснота, яка ніколи не підлягала спокусам, ще не є чеснотою, а тільки начерком до чесноти.
- Для того, хто вірить, нема питань, а для того, хто не вірить, нема відповідей.

* * *
Один молодий чернець запитав у старця:
- Як можна довідатися, чи є я мудрим, розумним і доброчесним?
- Якщо людина знає, що варто робити - вона мудра; якщо знає, як робити - вона розумна, а якщо і робить - вона доброчесна, - відповів старець.

* * *
- Я хотів би навчитися наслідувати тебе у святості, - сказав один чернець великому Йоану.
А той відповів:
- Я дуже хотів би, щоби мене випереджували, а не йшли за мною услід...

* * *
Молодому ченцеві, що вирішив стати самітником на все життя, абба Макарій порадив:
- Не поспішай зводити стіну, доки остаточно не усвідомиш собі, що хочеш помістити всередині неї, а що-назовні.

* * *
Один старець висловив таке переконання:
- Як багато людей знають усе, але нічого не розуміють! І навпаки: як мало таких, що не знають нічого, але розуміють усе!

Про монаха, який усюди розповідав, що на світі нема гіршого за нього, абба Димитрій сказав:
- Цьому братові зовсім нема потреби аж так принижувати себе, бо він не настільки великий.

* * *
Один монах якось хизувався своєю "досконалістю":
- Якщо чернець говорить про себе: "У мене є смиренність", то немає сумніву, що її в нього нема. Якщо ж він говорить: "У мене нема смиренності", то очевидно, вона в нього є. Ось я, наприклад, зовсім не маю смиренності.

* * *
Отці-пустельники любили прославляти Господа, співаючи псалми. Абба Іларіон якось сказав про одного ченця:
- У цього монаха голос настільки солодкий, що на нього навіть злітаються мухи.

* * *
Одного старця якось запитали:
- Отче, чому кожного разу, коли брат, що живе з тобою в келії, співає псалми, ти виглядаєш у вікно?
- Аби ніхто не подумав, що я мордую його!

* * *
Ченця, який журився про своє грішне минуле, старець повчав:
- Минуле подібне на розбите яйце, а майбутнє - на яйце, яке ще потрібно висидіти.

* * *
Один чернець запитав аббу Амонія:
- Навіщо люди, які живуть у світі, так бездумно гасають туди-сюди.
- Вони, - відповів старець, - бігають по світі вздовж і поперек зі страху, щоби не довелося зустрітися з ним віч-на-віч.

* * *
Молодому ченцеві, який, повернувшись з Олександрії, розповідав про велику метушню жителів цього міста, старець сказав:
- Я не знаю куди вони, врешті-решт, прийдуть, але не сумніваюся, що йдуть вони прямо туди.

* * *
Чарівникові з Антіохії, який міг викликати дощ і вітер, і цим вихвалявся, абба Іларіон сказав:
- Ти можеш стати ще могутнішим, але ніколи не зумієш
сісти вище власного заду.

* * *
Якомусь ченцеві, який говорив, що хоче застосовувати свої природні здібності на шляху подвижництва, абба Іларіон сказав:
- Свої здібності добре використовувати лише тоді, якщо вони насправді провадять до неба!

Одному чоловікові, що часто богохулив, абба Сисой сказав:
- Якщо ти в гніві плюєш у небеса, плювок все одно впаде на твою голову!

Ченцеві, який погано висловлювався про одного брата, блаженний Йоан сказав:
- Перше, ніж глузувати з кого-небудь, приміряй його взуття!

Один старець, дивлячись на собаку, подумав: "У неї так багато друзів, тому що вона набагато частіше махає хвостом, ніж язиком".

* * *
Ченцеві, що не міг подолати труднощів самотнього життя, великий Даниїл порадив:
- Стань приятелем для себе самого, тоді й зможеш жити на самоті.

* * *
Один старець констатував:
- Як багато людей не вміють витрачати свій час наодинці!

Монахові, який постійно скаржився, що добрі часи вже минули, абба Сирахід заперечив:
- Дні завжди стають гарними, коли проминуть.



уривок з книги "МУДРІСТЬ ЧЕНЦІВ" - Львів: "Українські технології", 2007 р

далі буде



Категорія: Поезія і гумор, Спадщина святих

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: