МУДРІСТЬ ЧЕНЦІВ – 1

“Господь дає мудрість, із Його уст виходить знання і розсудливість…
Коли мудрість увійде у твоє серце, тоді знання стане відрадою твоєї душі”
(Прип. 2:6-10).

Якось абба Ісая висловив таку сентенцію: – Якщо Церква не відстоює свої погляди, то не через брак мужності, але через відсутність поглядів.
На адресу олександрійських богословів абба Сисой сказав: – Якби Господь Бог доручив їм укласти заповіді віри, у нас була би тисяча заповідей.

* * *
Якось абба Віссаріон висловив таке оціночне судження:
– Чим менше розумний священик, тим більше глупою йому здається його паства.
А на адресу олександрійських душпастирів, чия поведінка була далеко не бездоганна, сказав:
– Багатьом священикам варто піти у пустелю, щоби врешті стати людиною.

* * *
Один старець провів довгі роки в духовній боротьбі. І ось, одного разу, з його душі вирвався крик розпачу:
– Господи, якщо Ти є всюди, то як же воно трапляється, що я так часто опиняюся деінде?

* * *
Про якогось філософа, що постійно докучав аббі Макарію недоречними питаннями про сенс чернечого подвижництва, старець сказав:
– Його присутність ніколи не зрівняється з його відсутністю.

* * *
Коли аббу Поемена попросили розповісти про спосіб молитви, він сказав:
– Не знаю, чи хтось може говорити про молитву, якщо він не молиться. А якщо молиться, у нього нема бажання про це говорити.

* * *
Один святий старець сказав:
– Я не вмію молитися. Я тільки дякую Богові.

* * *
Одного разу до єгипетського старця прийшов якийсь філософ поговорити про духовне життя. Побачивши, що в того немає нічого окрім Біблії, він подарував монаху свій власний біблійний коментар. Через рік той же філософ знову прийшов до старця і запитав:
– Отче, чи моя книга допомогла тобі краще розуміти Біблію?
– Навпаки, – відповів старець, – мені довелося звертатися до Біблії, щоби зрозуміти твій коментар.

* * *
Один чоловік, що вважав себе філософом, мав звичку приходити до блаженного Йоана і допікати йому недолугими питаннями. Якось він прийшов, аби заперечити достовірність одного з біблійних фрагментів.
– Невже й насправді, – поцікавився той філософ, – такий розумний чернець як ти може вірити, що Йона міг вижити, провівши три дні в череві кита?
– Не знаю, – відповів старець, – але я його запитаю, коли побачуся з ним у раю.
– А раптом він у пеклі?
– Тоді ти його запитаєш.

* * *
Якийсь мудрець відвідав аббу Зенона.
– Отче, – запитав він, – чи можеш сказати мені, що таке філософ?
– Філософ – це сліпий, що шукає чорну кішку в темній кімнаті, коли її там нема, – відповів старець.
– А хто ж тоді богослов?
– Богослов – це такий самий філософ, який іноді кішку знаходить…

* * *
Якось абба Филимон сказав:
– Ті філософи, що вірять в абсолютну логіку, ніколи, мабуть, не мали нагоди посперечатися з жінкою.

* * *
– Отче, – запитав один брат відомого старця Антонія, – чому ти не відкидаєш похвалу, якою тебе прославляють?
Отець чернецтва відповів:
– Тому що часто ми відкидаємо похвалу не зі смиренності, а щоб отримати ще більшу.

* * *
Один підлабузливий монах якось намагався улестити
великого Антонія:
– Ти, отче, без сумніву є найкращим ченцем на всьому Сході!
– Диявол вже мені про це говорив, – відповів Антоній.

Той же Антоній одного разу сказав:
– Люди поділяються на три категорії: заздрісників, гордих та інших… Але інших я майже не зустрічав.

* * *
Великий Антоній так говорив про смиренність:
– Коли принижуєш себе на десять сантиметрів, то піднімаєшся на сотню.

* * *
Коли Антоній уже лежав на смертному ложі, він почув, як один із братів сказав про нього:
– Він був настільки ж великий, як і Мойсей!
Тоді Антоній ледь відкрив одне око й промовив:
– Який ти далекий від істини, брате! Адже на тому світі Господь не поцікавиться: “Чому ти не був як Мойсей?”, а запитає: “Чому ти не був Антонієм?”


уривок з книги “МУДРІСТЬ ЧЕНЦІВ” – Львів: “Українські технології”, 2007 р

далі буде