5 звичок, яких християнам треба позбутися… Або робота над помилками

5 звичок, яких християнам треба позбутися... Або робота над помилками
Можливо, ми вже звикли до цього,
але «звичка» — слабкий аргумент.

1. Сказати людям «я буду молитися за тебе» і не робити цього.

Звинувачення цілком обґрунтовано. Не думаю, що я не грішив цим час від часу. І оскільки я, як і більшість з нас не «навмисне» забуває про це, найкраще, що я можу зробити — відразу ж (коли пообіцяв) виділити час у своєму розкладі для молитви за ту людину. Невже я дійсно настільки зайнятий, що не в змозі зупинитися на хвилинку і помолитися про чиюсь нужду? Я можу подбати про те, щоб дійсно виконувати свої обіцянки і постійно стежити за цим. Моя молитва може стати поворотним моментом у житті іншої людини, привести його до пізнання Божої любові.( а може і мене)
Не дозволю своїй «зайнятості» позбавляти себе можливості нести іншим своїми молитвами життя Христове.

2. Відвідувати щонеділі церкву і при цьому ігнорувати Божий голос в інші дні тижня.

Ой! Зачепило трошки, чи не так? Таке відчуття, що я, як і багато хто з нас, зробив Бога лише одним з пунктиків свого тижневого розкладу, і це вже увійшло в звичку. Істина ж у тому, що все моє життя має обертатися навколо Бога. Бог заслуговує бути номером один у списку моїх пріоритетів. Будь-яке інше ставлення до Нього руйнує сам фундамент християнської віри. Проаналізуйте, як і на що ви витрачаєте свій час, гроші, сили. Якщо я хочу побачити зміни у своєму житті, тоді мені слід дати Богові в своєму серці найпочесніше місце.
Перестану ставитися до Бога як до «останнього запасного гравця» на полі.

3. Постійно просити у Бога «своє» і відкидати те, що Він мені вже дав.

Інколи я ставлюся до Бога як до «особового джину». Молитва мені дана як відкритий доступ до Бога для спілкування з Ним, але гірка реальність така, я занадто часто використовую її як банк або фаст-фудівській ресторан. Не мені вирішувати і вказувати Богу, що мені давати. Я маю довіряти Його планам, вірити Його обітницям. Я не буду розповідати про те, як часто Бог посилав мені відповіді, а я не приймав їх тільки тому, що вони «не виглядали» так, як я їх уявляв.
Кожен раз, коли усвідомлено ігнорую Божі відповіді (ті, що мені не подобаються), я немов говорю Йому: «Я не довіряю Твоїм планам».

4. Надмірні спроби вписатися в культуру, через що спотворюється послання Ісуса.

Немає нічого поганого в бажанні бути сучасним, але я маю розуміти, що дуже легко через прагнення стати «культурно доречним» повністю спотворити Христове послання. Я марно сподіваюсь змінити цей світ, якщо нічим не відрізняюся від нього. Я твердо вірю, що Ісус прийшов не скасувати, але просвітити культуру, але це не означає, що я маю розбавляти Його послання, щоб людям було простіше його проковтнути.

5. Казати людям, що «Бог ніколи не пошле того, з чим вони не зможуть впоратися».

Чому я не маю казати це людям? Просто тому… що це брехня. Таку думку є повним спотворенням того, що написано в 1 Кор. 10:13, тому що в цьому вірші йдеться про спокуси — але навіть у ньому сказано, що в моменти важких випробувань ми потребуємо Бога. Реальність така, що Бог може послати як раз такі труднощі, з якими ми самі не впораємося і будемо змушені шукати допомоги у Нього. Вас це шокує? Зрозумійте ж, що не завжди у моєму житті все буде відбуватися відповідно до моїх планів, думок та сподіванням. Іноді життя видає мені такі неприємні сюрпризи, що мені, для того щоб пройти через цю чорну смугу, просто необхідно покластися на Бога, на Його розраду, мир, присутність. Бог не створив нас для «не залежною від Нього» життя.

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами KALEO.