Домашня Церква

“Домашня Церква” є подружньо-родинним рухом мирян в Церкві, який діє в межах Руху Світло-Життя, який є однією із течій післясоборної віднови Церкви. ДЦ поєднує в собі харизми Руху Світло-Життя і міжнародного руху католицьких подружжів Equipes Notre-Dame (END), творячи відповідну для себе дорогу.
Засновником Домашньої Церкви є Божий Слуга о. Франциск Бляхніцький (1921-1987). В розвитку ДЦ тісно співпрацювала із Засновником сестра Ядвіга Скудро RSCJ. Духовною колискою руху є Кросцєнко над Данайцем, де в 1973 році відбулися перші оази родин.
Знаком Домашної Церкви є два грецькі слова: «FОS» (світло) і «ZОЕ» (життя),Домашня Церква
вписані в форму хреста, який виростає з-поміж двох об’єднаних обручок,
поміщених разом з хрестом у стилізовану фігуру дому.
ДЦ використовує також знак END – ікону Святої Родини.
Домашня Церква відкрита на співпрацю з іншими рухами післясоборової віднови
в Католицькій Церкві.

Мета, завдання, програма і методи діяльності Домашньої Церкви

Формаційна програма ДЦ сформована на основі вчення Церкви, особливо документів ІІ Ватиканського Собору, а також формаційних основ Руху Світло-Життя і Equipes Notre-Dame.

ДЦ звертає особливу увагу на подружню духовність, тобто прямування до святості в єдності у подружжі. Хоче допомогти подружжю, котре перебуває у сакраментальному зв’язку, творити справжню подружню єдність, яка, одночасно, створює найкращі умови для доброго виховання дітей у християнському дусі.

Домашня Церква прямує до віднови подружжя і родини через впровадження до:
– життя Божим Словом, щоб воно ставало словом життя;
– життя молитвою, як особисту зустріч з Христом, своїм Спасителем;
– життя Святими Таїнствами, особливо Євхаристією;
– свідчення про свою зустріч з Христом в подружжі, родині і серед інших людей;
– постави служіння у спільноті Церкви, відповідно до отриманих дарів.

Виконання харизму Руху Світло-Життя відбувається в ДЦ особливо через:
– формування членів ДЦ у дусі формули єдності «Світло- Життя»;
– допровадження їх до прийняття Христа особистим Господом і Спасителем (ідея Нової Людини);
– прямування до повної і відповідальної участі в житті помісної Церкви (ідея Нової Спільноти);
– створення і пропагування культури, що базується на християнських основах (ідея Нової Культури);
– участь в служінні на користь моральній віднові Народу, особливо через Круціяту Визволення Людини і турботу про захист життя від зачаття до природної смерті.

Створенню єдності (communio) в подружжі і родині служать наступні формаційні елементи – обов’язки, прийняті з END:
– щоденна особиста молитва (Намет Зустрічі);
– регулярна зустріч із Божим Словом;
– щоденна подружня молитва;
– щоденна родинна молитва;
– щомісячний подружній діалог;
– регула життя (систематична праця над собою, своїм подружжям і родиною);
– участь подружніх пар у щомісячних зустрічах;
– участь, принаймні раз на рік, у формаційних реколекціях.
Завдяки втіленню у життя цих елементів настає індивідуальне наближення подружжя до Бога і зростання на дорозі подружньої духовності. Вони не є самі в собі метою, але засобом для досягнення мети. Їх виконання відбувається в подружжі завдяки щоденній праці чоловіка і дружини, які беруть і виконують конкретні обов’язки, і взаємній допомозі подружніх пар кола в прямуванні до святості (ідея малої групи як середовища, необхідного для зростання віри).
Членами ДЦ є подружні пари, по’єднані таїнством подружжя, котрі спільно (чоловік і дружина) долучаються до запропонованій їм формації. У випадку смерті одного з них, другий може залишитись в колі.
Подружжя приходять в кола ДЦ, щоб собі взаємно допомагати. “Рівні служать рівним” (Humane vitae, 26). Приходять в кола з власної волі, тим самим приймаючи і погоджуючись з “Основами” в цілому. Подружжя, котре свідомо відкидає ці основи або не хоче виконувати всіх обов’язків, не може належати до кола ДЦ.

ОСНОВИ ДОМАШНЬОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ розділи 1,2,3.