Прокрастинація. Або втеча.

Часом буває таке, що повинен щось зробити (бо пообіцяв комусь/собі, бо вже давно пора, бо це моя відповідальність, бо так треба…). Але зараз хочеться зовсім іншого (спати, гуляти, читати, відпочивати чи робити щось інше, не таке важливо-термінове).

І найчастіше в такій ситуації наступає… Прокрастинація. Або втеча. В “перекусити/попити кави-чаю/з’їсти солоденьке/ покурити/ подумати/ почитати новини/ продивитись стрічку друзів в ФБ/ побавитись 5 хв на телефоні/ тощо.

І ця втеча найчастіше навіть не називається втечею, бо розумні люди можуть і придумують різні важливі і логічні пояснення: потрібно ж підкріпитися/ стимульнути мозок/ дати йому поживу (щоб краще думав)/ заспокоїтись/ зосередитись/ відволіктися/ тощо.

Але насправді це втеча. І якщо використовувати її часто, то вона стає залежністю. І все б нічого, але це втеча з реального життя, від реальних потреб та бажань в якийсь сурогат, в імітацію життя…

Бо Ти, або робиш те, що потрібно (докладаючи зусиль і перемагають свою лінь). Або ж розумієш свою справжню потребу чи бажання і задовільняєш його. Незважаючи на те, що логічно потрібно робити щось важливе і термінове просто вже (чи ще на вчора). Адже, коли Ти задовільняєш свою справжню потребу, то отримуєш сили. Які можеш використати потім на те, що повинен зробити. Або на те, щоб щось змінити у власному житті… якщо те, що мусиш робити є аж настільки неприємне…

А втеча… Вона лише дає можливість перепочинку на кілька хвилин… чи годин (воно ж затягує). А потім “дарує” відчуття провини за втрачений час, невиконані обіцянки, нездійсненні роботу та безвідповідальність… А це, в свою чергу, аж ніяк не стимулює зайнятися врешті-решт “важливо-необхідним”, зате прекрасно стимулює нову втечу… Узаконюючим таким чином залежність. Наче якесь провалля між “треба” і “хочу”…

Але Бог нам дарував вибір. І саме я вибираю в кожен момент часу. Життя чи втеча… Життя – таке, яким його бачу і приймаю я (хоч це бачення може не співпадати з іншими) або втеча (з найкращими намірами відповідати очікуванням інших… потім… коли повернуся…)