ВИПУСКНИЙ БАЛ ЧИ ПЕРША «ДОРОСЛА» П’ЯНКА

ВИПУСКНИЙ БАЛ ЧИ ПЕРША «ДОРОСЛА» П’ЯНКА

ВИПУСКНИЙ БАЛ ЧИ ПЕРША «ДОРОСЛА» П’ЯНКА АБО ТРАУРНІ МЕЛОДІЇ ОСТАННЬОГО ДЗВОНИКА
Ще трошки і пролунає останній дзвоник, хтось впустить сльозу: так швидко летить час…
Пора випускних вечорів, чи як іще їх називають, балів вже ось-ось. Спостерігаючи і аналізуючи, як в рідній Галичині проходять випускні вечори стає непросто говорити, що українці бідні. Кажуть, що українці погано живуть, що бідують, ВВП з кожним роком падає…Хочеться трохи перефразувати відому приказку: чого бідний, бо не думає, чого не думає, бо п’яний. А чого п’яний, бо тато, мама так навчили, а вчителі нічого не говорили…

Цар Давид у своєму псалмі хвалить той народ, який вміє веселитися і називає його двічі щасливим, тобто блаженним: Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі лиця твого, о Господи, він ходить (Пс 88 :16). Справді, виявляється веселитися треба вміти, це мистецтво. Одна моя знайома закінчила приватну школу в Ізраїлі. Мені дуже було цікаво, як там проходять випускні вечори. На запитання: чи був на випускних алкоголь, дівчина із здивуванням відкрила очі і сказала: «Ви що? Звичайно ні.» Коли дівчина розповідала, я заздрила мудрості євреям і соромилась наших неязичницьких християн. Випускниця розповідала, що її випускний проходив скромно, одночасно вишукано, весело і в межах школи. В нас усе по язичницькому обряду, звичайно подекуди і Богові свічку ставлять, молебень замовлять та чи з осмисленням? А потім це зовсім і нічого, що п’ятниця, що піст часто Петрівка і гайда в ресторан, поза межі школи. Ну треба ж діткам по-дорослому розслабитися, вони ж 11 років гризли граніт науки, втомилися. Урочисту частину також бажано по крутому: шкільний зал – не зал, треба солідний, так щоб ті бідніші батьки «підтягувалися» до авторитетів і по кишені добре відчули, як то пана бавитися. От і виходить на всі «фаньтіки-баньтіки» і голубів в небеса запустити і ворота з надувних кульок ( ну як це без воріт із надувних кульок…) вже до 1000 гривнів з особи. Потім – забава аж до рання, потім зустрічати сонце, бо воно, якщо його не зустріти, може не зійти. Ну треба ж відчути повнокровне доросле життя. Чотири години випускного, це ж не випускний, це «подєцки» це ж треба цілу ніч, щоб молода людина відчула смак усього так, щоб вже у своїх 17 років могла сказати, що вона життя прожила… Щоб вигулялася так за ту ніч, як пес, що з ланцюга зірвався. Пригадую десять років тому одна колега розповідала ,як вона своїх одинадцятикласників п’яними мусіла по хатах відводити, бо більшість батьків була на заробітках, а ті з батьківського комітету не дійшли що можна все скромно зробити, це виявилося вище їх кругозору. В ресторані як в ресторані, все інтелігентно, все по секторах, ніхто ні на кого не дивиться, але всі все бачать: діти п’ють окремо, вчителі також, ну і батьки. Як ся бавити, то ся бавити. Перша «доросла» п’янка: п’ють всі!
Як не парадоксально і як не гірко визнавати, але на сучасних випускних вечорах в Україні, насамперед батьки і вчителі перекреслюють за один вечір все що можливо добре посіяли, забуваючи біблійну Істину: Хто любить радість, той буде злиденним; хто любить вино та олію, той не розбагатіє. (Прип. 21:17). Не бувай з тими, що впиваються вином, ані між тими, що обжираються м’ясом, бо п’яниці й ненажери зубожіють, а довге спання їх вбирає у лахи. (Прип. 23, 20-21). Випускний вечір, стає школою марнотратства, п’янства та розпусти: дитина витрачає зі згоди батьків величезні гроші, яких ще не заробила в житті, дорослі брутально втягують своїх дітей у цей гріх, призвичаюють до того, що свято без алкоголю не свято, щодо одягу дівчат то тут за принципом: чим більше вульгарніше тим гарніше, тобто чим більше роздягнена тим краще. Це лише поверхово і без деталей. Звичайно, в неділю після такого випускного балу на Службу Божу мало хто спішиться подякувати Богу .що дожив до закінчення школи.
Треба справді бути дуже мудрими і мужніми, як батькам так і учням, щоб протистояти тиску класу, батьківському комітету, часом, можливо і класного керівника, щоб виявити свою заперечну позицію щодо такого формату випускних вечорів і на нього не піти.
Батькам, вчителям і учням хочеться побажати лише словами одного мудреця: не будь, як всі, бо всі як-небудь. А для християн вартувало б згадати слова апостола Павла: якщо б я і людям хотів подобатися, не був би я учнем Христа.
Маймо відвагу дорогі вчителі, запропонувати несміливим і розгубленим, а часто розбещеним батькам святкувати тверезо, скромно і з Богом, по-християнськи. Не в ресторанах з нічними силуетами п’яних постатей, а в стінах школи, актового залу. Даваймо учням свідоцтво того, що дорослість вимірюється відповідальністю, а не можливістю випити на випускний вечір поряд із сусіднім столиком, де сидять і п’ють батьки. Батьки, світ може валитися навколо, але ваш приклад, ваша життєва позиція для ваших дітей є вирішальна. Не вимагайте, щоб ваші діти колись були тверезими, якщо ви не можете сісти до святкового столу без алкоголю.

Не кажімо, що маємо погану молодь. Господь запитає у кожного батька, матері не те, чи ви пожертвували своїй дитині 5-7 тисяч на випускний вечір, а чи дали своїм дітям добрий приклад тверезого, праведного життя, вчителів запитає, не лише чи вони навчили табличку множення, але чи давали добрий переконливий приклад життєвої позиції.
В древньому Римі рабів споювали і насміхалися з них, не робімо з наших дітей рабів пристрастей. Вчімо їх скромності, простоти, поміркованості, вмінню радіти малим.
Дорога молоде, не бійся відстоювати свої здорові переконання і чинити опір засиллю зовні.
У кого: “Ой” – у кого: “Ой, леле”? У кого сварка, у кого скарги? У кого рани без причини? У кого очі червоні? У тих, що при вині засиджуються довго; у тих, що ходять смакувати вино пахуче. Не приглядайся до вина, яке воно червоне, як гарно світиться у кубку, | як лагідненько ллється. Потім воно вкусить, як гадина, утне, немов зміюка. Тобі ввижатимуться дивні речі, | серце твоє буде дурниці говорити; і будеш немов той, що дрімає серед моря, | або як той, що вгорі лежить на щоглі. “Били мене, та мене не боліло, | товкли мене, та не знав я нічого. | Коли ж я прокинусь? Я буду знов того шукати!” . (Прип. 23, 29-35).
Закінчимо тим, чим розпочали:
Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі лиця твого, о Господи, він ходить. Пс 88 :16.
Боже, дай нам мудрості святкування і відваги казати Ні на те, що принижує гідність Твоїх дітей.

Наталя Назар

.