Рідний край - притча.

Автор: Andrej_PSS від 11-03-2015, 12:27, переглянули: 2039

1)
СИЛА РОДИНИ

Пан Смоктунович був не з родовитих, але зі шкіри пнувся, щоб виглядати не гірше за своїх сусідів та задніх не пасти. Коли збирався кудись, то давав наказ візникові запрягати карету доконче двома парами коней.
І треба ж було в дорозі трапитися лихові — колесо втрапило у рівчак і загрузло. Як не шмагав коней візник, а зрушити з місця не міг. Побіг він тоді до ближчої хати просити допомоги.
Подивився на пригоду селянин-хлібороб та й мовив:
— Накажіть випрягти ваших коней, пане!
Що ж залишалося робити багачеві? Мусив дати знак візникові, щоб той послухався чоловіка.
А господар пішов до хліва і вивів двох своїх хліборобських коней. Напружилися його гривастенькі, аж повиступали у них жили. Раз шарпонули, вдруге — і викотили карету на рівне місце.
Пан стояв збоку, порівнюючи своїх коней-красенів із господаревими, та так нічого й не міг зрозуміти. У його племінних скакунів шерсть аж вилискує, м'язи так і грають. А селянські — ледве на ногах стоять, зморені тяжкою працею.
— Дивно мені, чоловіче,— розмірковував уголос пан Смоктунович.— Моїми рисаками вся губернія милується, ні в кого таких нема. А не можуть вони четверо того зробити, що дві твої шкапи.
— Е, не кажіть, пане,— усміхнувся селянин. — У вас звідки коні?
— Оцей з Голландії,— показав пальцем Смоктунович. Говорив він навмисне повільно, щоб дати можливість помилуватися дорогим придбанням.
— Оцей жеребець арабський, а той — наш, орловська порода...
— Отже, бозна-звідки. Не розуміються вони між собою: чужі! — висловив свою думку хлібороб. — Кожен із них хоче на іншого роботу звалити. А в мене коні родинні: батько і син в одній упряжці. Тягнуть наввипередки, бо шкодують один одного...

2)
Рідний край

Цар лісу, одного разу вирішив очистити місце, яке заросло бур'яном і було загиджене в лісі. Цар наказав всім, хто проживав там, всім тваринам покинути це місце, так як він пустить по ньому вогонь, який все очистить. Всі тварини розбіглися, і цар запалив вогонь по цій місцевості.

Коли все згоріло, цар раптом почув жалібні стогони. Глянувши на землю, він побачив напівобгорілу змію.

- Чому ти не покинула це місце? Хіба ти не чула моїх попереджень? - Запитав цар-лев.

- Чула я твої попередження, але в цьому місці прожили сім поколінь моїх предків. Як же я могла покинути свою батьківщину? Не змогла я поповзти з неї, - відповіла змія.

PS: Як би не хотіли винищити народ з його території, але він все одно буде повертатись на рідну землю, бо вона рідна і дорога серцю. Померти і бути похованим в рідному краї, це рівносильність тому, як подорожувати ціле життя, а потім повернутись додому на відпочинок. Українці, завжди повертатимуться на свої території, про це свідчить історія.
Теги: притча



Категорія: Блоги » Блог о.Андрея Павлишина

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар: